Любов.

Кохання… Чи є воно насправді? Можливо, це примара, вигадка романтиків? Чому кожен з нас рано чи пізно задає собі ці питання? Напевне, тому, що немає чіткого визначення цього поняття. «Бог є любов», - промовляє до нас мудра Книга. «Любов – це жертовність», «Любов здатна творити дива», навіть  існує вислів: «Не праця, а Любов створила людину».

Те, що закохані перебувають в іншому вимірі, факт. Людині, що любить, особливо, коли любов взаємна, весь світ здається іншим, яскравим, привітним, добрим, неймовірно цікавим, сповненим казкових мрій та сподівань. Такий ейфоричний стан пояснюють підвищеною чутливістю, емоційністю, які спричинені продукуванням різних хімічних речовин у нашому організмі, що активно впливають на центральну нервову систему. Закоханість порівнюють зі станом наркотичного сп’яніння. Так само, як і після наркотику,  виникає звикання, стомлюваність, деяке охолодження, ба, навіть розчарування. Це нормально, адже людина не може без відпочинку знаходитись у постійному збудженні. Наш розумний організм влаштований так, що сам себе рятує від емоційного вигоряння. А що ж тоді з коханням? Воно просто зникає, бо організм стомився? Зовсім ні. Якщо це було дійсно кохання, а не просто черговий флірт або пристрасть, то воно переходить в іншу, більш спокійну фазу. Вам і досі приємно бути поруч з обранцем, ви з задоволенням  підтримуєте його, спілкуєтесь на різні теми, виконуєте його прохання, з радістю допомагаєте. Вам боляче, коли він хворіє, і ви щасливі його успіхами.

 Не вірю тим, хто говорить, що після багатьох років подружнього життя замість кохання є тільки звичка. Я знаю багато подружніх пар, які, прожили багато років разом, і кожного разу після короткої розлуки зустрічаються, як вперше, з хвилюванням, пристрастю, радістю.  Звичайно, справжнє кохання, як і будь що велике, потребує великої праці над собою. Коли цієї праці немає, то замість кохання залишається гола фізіологія, як у тварин, на рівні інстинктів та егоїстичного задоволення. Але варто знати, що тіло задовольнити досить легко і швидко, а ось наситити душу, відчути моральне задоволення, емоційну насолоду, набагато складніше. Нічого не вдієш, адже на відміну від тварин, ми маємо цю дивну другу сигнальну систему, яка так ускладнює нам життя… А може урізноманітнює?...  

Як перевірити, що ти справді кохаєш, а не просто закоханий? Є дуже простий і, можливо, жорстокий тест. Тільки відповісти на питання потрібно дуже чесно, без зайвого пафосу. Уявіть, що коханий не має таких фінансових можливостей, як тепер, і не може вже так модно одягатись, водити вас туди, де вам подобається з ним бути, возити вас на власному авто...А як щодо того, щоб віддати коханій свою нирку, або вмерти за неї? Або заради її щастя поступитися іншому, якого вона любить? Уявіть свою кохану людину не красивою, молодою і здоровою, а, не дай Боже, хворою, прикутою до ліжка, за якою потрібно доглядати не день і не два, як за малою дитиною: мити її, годувати з ложечки, виносити з-під неї судно, забути про кіно, театри, вечірки з друзями, дискотеки та інші задоволення. Ну як? Не передумали бути з цією людиною поруч? Якщо ні, якщо згодні на всі труднощі, аби лише з нею, тоді дійсно ви кохаєте. А якщо все ж не впевнені, що витримаєте подібні випробування, тоді не кажіть, що ви кохаєте. Ваші стосунки можна назвати як завгодно, але не коханням.

А як дізнатись, чи кохають вас? Дуже просто: вас дійсно кохають, якщо ні в чому не примушують до жертви, а навпаки, з готовністю жертвують заради вас.«Ніхто не вартий твоїх сліз, а ті, хто вартий, ніколи не примусять тебе плакати!»

Кохання випробовується розлукою, життєвими негараздами, батьківством та материнством, сімейним устроєм, часом, хворобами, горем, славою та багатством. Якщо воно справжнє, ніяка фізіологія його не переможе і не замінить. Вирішувати тільки вам: любити когось по-справжньому, чи просто проводити приємно час, легко розлучаючись, живучи без жертв та зобов’язань перед тими, кого «приручили». Дуже влучними і зрозумілими є слова, які я колись давно знайшла у мережі Інтернет. Не знаю, кому вони належать, але я ладна підписатись під кожною фразою:

Без Любові світло – темрява

Без Любові розум - безумство

Без Любові слово - нісенітниця

Без Любові віра - страх

Без Любові надія - розпач

Без Любові любов – себелюбство

Без Любові стосунки – насилля

Без Любові свобода – рабство

Без Любові  творчість – мерзенність запустіння

Любов є безумовна причина і основа Буття