Суїцидальна поведінка підлітків

(ІНФОРМАЦІЯ  ДО  БАТЬКІВСЬКИХ  ЗБОРІВ)

Друга половина ХХ –  початок ХХІ століть характеризується різким збільшенням в усьому світі числа самогубств і замахів на власне життя. Переважно це стосується дітей та молоді. За даними ВООЗ, у 1985 році у світі покінчили життя самогубством понад 500 тисяч осіб, а в 2000 році – вже 820 тисяч людей, з них 20% приходиться на підлітковий та юнацький вік. Суїцид значно «помолодшав». Вже відомі випадки самогубства серед дітей дошкільного віку.

Загальна кількість самогубств перевищує сумарну кількість смертей від тифу, дизентерії, скарлатини, дифтерії, коклюшу, поліомієліту, кору, малярії, бронхіту та ревматизму.

У наш час суїцид визначають, як усвідомлений акт позбавлення себе життя, скоєний під впливом психотравмуючих ситуацій, при яких особисте життя, як вища цінність, втрачає для людини сенс.

Є певні соціально-демографічні особливості суїцидальної поведінки підлітків:

  • Стать – дівчата частіше скоюють спроби самогубства, однак у хлопців суїцид частіше носить завершений характер;
  • Вік – у 14-25 років спостерігається найбільше число самогубств, що часто пов’язано з пред’явленням більш високих вимог до адаптаційних можливостей особистості.
  • Місце проживання – кількість самогубств серед міських жителів вища, ніж у селян. У межах одного міста частота завершених самогубств вище в центральній його частині, а незавершених – на околицях
  • Сім’я – серед суїцидантів частіше зустрічаються підлітки, які мають вітчима або мачуху, виховуються в неповній сім’ї. Великий вплив на суїцидальну поведінку дітей та підлітків має характер стосунків між дорослими у родині: брак емоційної та духовної згуртованості, неузгодженість цілей і потреб, обмеженість у спілкуванні, нездатність вберегти родину від впливу і втручання зовнішніх авторитетів.
  • Соціальний та матеріальний статус – соціальна дезадаптація, що виявляється в соціальній та матеріальній незахищеності, частій зміні місць навчання, жорсткій матеріальній залежності, що унеможливлює задоволення підлітком важливих особистісних  потреб; знижений соціальний та матеріальний статус порівняно з групою однолітків

Особистісні передумови суїцидальної поведінки:

  • тривале зосередження на певному емоційному стані, «внутрішнє» повторення переживань, пов’язаних з неприємними подіями;
  • дратівливість, висока конфліктність;
  • вразливість, яка спричиняє психічне виснаження людини;
  • суперечлива самооцінка, звинувачення інших у всіх своїх бідах
  • гіпертрофована потреба у самоствердженні;
  • слабкий вольовий контроль, несамостійність;
  • схильність до самозвинувачень, підвищене почуття провини;
  • особистісна незрілість, інфантильність (унеможливлюють самоствердження, самореалізацію)

До групи  ризику серед підлітків відносять таких, які:

  1. Дуже ізольовані (не мають друзів або мають одного товариша)
  2. Вважають себе скривдженими
  3. Мають попередні спроби самогубств, або в анамнезі були спроби суїциду серед родичів чи близьких друзів
  4. Вважають себе жертвами насильства (фізичного, сексуального або емоційного)
  5. Пережили важку втрату (смерть близької людини або розлучення батьків)
  6. Втратили надію, мрії, ідеал, переживають розчарування
  7. Переживають нещасливе кохання
  8. Наслідок невдалих ранніх статевих стосунків
  9. Діти з неблагополучніх сімей
  10. Депресивні стани, апатія, емоційне спустошення
  11. Підлітки, що вживають алкоголь або наркотики
  12. Підлітки, що входять до специфічних молодіжних субкультур (ЕМО, Готи,  тощо), або до релігійних сект
  13. Діти, що надто захоплюються комп’ютерними іграми – «стрілялками», «бродилками»;
  14. Психічні відхилення (маніакальні ідеї самогубства, паталогічні докори сумління або глибока скорбота, імпульсивне самогубство) В таких випадках немає явних причин та мотивів

ОЗНАКИ  НАЯВНОСТІ  СУЇЦИДАЛЬНОГО  НАМІРУ

Словесні – понад дві третини осіб, які скоюють суїцид, повідомляють про свій намір. Дитина може:

  • Прямо говорити про смерть: «Я збираюсь покінчити собою», «Я не можу так далі жити»;
  • Непрямо натякати про свій намір «Я більше не буду вам заважати», «Вам буде краще без мене»;
  • Багато жартувати на тему самогубства;
  • Виявляти надмірну зацікавленість питаннями смерті;
  • Обговорювати («смакувати») суїцидальні сюжети кіно, з художніх творів, почутих від засобів масової інформації;
  • Вести записи з роздумами про смерть;
  • Наполягати на відсутності сенсу життя «Життя нічого не варте»

Поведінкові ознаки:

  • Роздає речі, які мали велике особистісне значення для нього, замирюється з давніми ворогами;
  • Демонструє значні зміни в поведінці, як от:
  • Надзвичайно байдуже ставлення до свого зовнішнього вигляду;
  • Порушення уваги та зниження якості виконуваних робіт;
  • Пропускає уроки, не виконує домашні завдання, уникає спілкування з однокласниками;
  • Проявляє роздратованість, стає похмурим;
  • Знаходиться в пригніченому стані;
  • Нудьгує в ситуаціях, які раніше його захоплювали або цікавили;
  • Має порушення аппетиту, сну, чого раніше не спостерігалося;
  • Емоційно виявляє тривогу, відмовляється від активних дій

Ситуаційні ознаки:

  • Поведінка «жертви» - втрата самоповаги
  • Зрада своїм ідеалам, боягузтво або надмірна агресія
  • Конфлікт зі значимими людьми, порушення відносин

ДІЇ  ДОРОСЛИХ,  ЯКІ  ПОМІТИЛИ  У  ПІДЛІТКА  СУЇЦИДАЛЬНІ  НАМІРИ:

  • Повідомити про свої підозри батьків (батькам – класного керівника і директора школи). Сім’я і школа  мають у цій ситуації об’єднатися;
  • Негайно звернутись до шкільного психолога;
  • Організувати безперервний нагляд за дитиною на період загострення та реабілітації
  • Не відмовляти дитину від наміру (вона вас не почує), не намагатись розважити, відволікти її, не тримати її силоміць, не робити жодного докору, не критикувати
  • Прийом «приєднання» - виказати співчуття й розуміння, дати можливість виговоритись, поплакати
  • Максимальний тілесний контакт: обіймати, пригортати, гладити, «заколисувати»
  • Якщо можливо, усунути чинник, що призвів підлітка до такого стану (припинити конфлікт між батьками, створити доброзичливу атмосферу в класі)

Пам’ятайте! Ваша уважність та оперативність можуть врятувати  ЖИТТЯ

Література: Психологія девіантної поведінки. О.І.Бондарчук, К., 2006; Суїцидальна поведінка. Психологічний аналіз і профілактика. Автор-упорядник Прийменко В.М., К., 2005; Психологія суїциду. Авт. коллектив В.П. Москалець та ін., К., 2004

Підготувала практичний психолог гімназії «Троєщина»Ніколаєнко Н.В.